Українські пісні з французькою душею

Від "Калинки-малинка" до "Калина не верба"

Французький хор Achoriny співає українською, хоча донедавна не знав, де ж Україна...

Непересічна хорова студія з м. Сен-Контен-он-Івелін (Франція) вперше відвідала Україну. Вокалісти-аматори уже майже п’ять років виконують українські народні пісні, які у Франції користуються неабиякою популярністю. Проте вони й гадки не мали, де ж знаходиться ця співоча країна... У Львові хор Achoriny дав «Концерт дружби» спільно із заслуженою хоровою капелою України «Боян» ім. Є. Вахняка (керівник – Василь Чучман), з якою «знайшовся» завдяки асистентові кафедри музичного мистецтва факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка Оксані Мельничук.

Слов’янським напрямом репертуару учасники хору Achoriny завдячують своєму керівникові, українцеві Василю Борису. До нього французами диригувала хормейстер-росіянка, тож вони затягували російське «Калинка-малинка»… Тепер же у доробку Achoriny – українські народні пісні «А калина – не верба», «Добрий вечір, сусідоньки», «Їхав козак з України», «Думи мої», «Наливайте, браття»... Як же іноземні хористи без помітного акценту виконують партії нашою мовою? «У нотах пишу їм українські слова, але французькими буквами, тобто транслітерую їх, – розповідає кореспондентові «ВЗ» керівник хору Achoriny Василь Борис. – Та це не означає, що люди не знають, про що вони співають, – на репетиціях пояснюю їм і розповідаю, про що йдеться у пісні».

Хорова студія була заснована ще у 1997 році у передмісті Парижа, у м. Сен-Контен-он-Івелін, з ініціативи 15-х хористів-аматорів, що працювали на різних підприємствах та у навчальних закладах. Зараз колектив налічує 64 особи різного віку (наймолодшому учаснику – 23 роки, найстаршому – 71) та різних спеціальностей: тут співають і рентгенологи, і працівники жандармерії. Achoriny пройшов через безліч експериментів та творчих пошуків – хор переспівав сценічну кантату Карла Орфа «Карміна Бурана», поставив оперу-буффа «Сон Оффенбаха» та навіть співаний детектив (!) Агати Крісті «Пастель у мутній воді». «Пригадую, як відбувався наш найперший концерт, це було у церкві м. Ґюйонкур (там зараз репетирує хор. – Ю.Т.-Ч.), – розповідає президент Achoriny, найстарший його учасник Роні Тронш. – Серед задіяних було багато студентів, і один із них зомлів та впав зі сцени просто під час виступу...».

«Коли французи уже вдосталь наспівались українських пісень, вони раптом спитали: «Василю, а де ж та Україна?», – розповідає керівник хору Василь Борис. – Так ми і вирішили дати концерт для українців». Його підопічні дивувались, коли у трамваях львів’яни передавали одне одному гроші на квиток – вони ще не бачили людей, які б власноруч віддавали гроші чужому...

За словами Василя Бориса, Achoriny щороку дає у Франції в середньому п’ять великих концертів українською мовою. Дехто з учасників хору придбав собі вишиванки.

Юлія Тунік-Чорна